Month: July 2024

Гештальд терапія: мистецтво доводити цикли до завершеності.

Модель: Карлота Ветзель. Фотографія: Марк Ветзель.

Гіа & Осіо Лейда (Guia & Ocio Lleida), квітень 2005 року.

Зцілення.

Гештальд терапія: мистецтво доводити цикли до завершеності.

У багатьох з нас є незавершені життєві цикли, які ми не знаємо як довести до кінця. Шокуючі події з нашого дитинства, якісь сімейні динаміки, недоліки чи надлишки у нашому вихованні, аб’юзи, втрати та інщі можуть спровокувати в майбутньому імпульсивності, залежності та депресію. Гештальд запрошує нас до усвідомлення наших шаблонів поведінки, персонажа якого ми створили та допомагає нам завершити цикли у правильній формі. Ми стоїмо перед вітриною і бачимо, щото що нам подобається. Що відбувається, коли ми приковуємо увагу до цієї речі? Ми бачимо її, ми оцінюємо її на першому плані, але існує і задній план, контекст із тисячі речей, що можуть бути там або відбуватися там: є ще більше предметів на вітрині, люди всередині магазину, люди, що проходять повз, автобус гальмує на зупинці, двоє чоловіків говорять на розі… із заднього плану, з контексту вистрибнула фігура, яка привертає нашу увагу і для нас на першому плані.

Гештальд терапія ґрунтується на цих поняттях заднього плану та фігури, щоб пояснити як ми задовольняємо наші потреби. Наприклад, людина відчуває спрагу. Це і є фігура: потреба, яка спливла на перший план із заднього. Необхідно терміново вгамувати спрагу, що виникла як фізичний прояв. Негайно людина усвідомлює: «я хочу пити». Вона виявляє активність і рухається, щоб здобути воду. Зрештою вона знаходить воду, п’є її та задовольняє потребу. Цикл чи «фігура» спраги завершився. Це дуже показовий приклад цієї терапії. Гештальд означає «фігура чи конфігурація» і її мета допомагати людям доводити цикли до завершеності. Деякі незавершені цикли не так легко закрити як з прикладом спраги: існують життєві цикли, які не змогли завершитися, може тому, що ми були дітьми і не знали як це зробити. Труднощі випробувані у дитинстві і те, як вони втілилися, можуть викликати в людини почуття внутрішньої порожнечі і не знання як заповнити її. І так починаються імпульсивності, залежності або він впадає в депресію… симптомів може бути безліч. Як довести цикл до завершеності?

Процесуально-експериментальна терапія.

На Гештальд терапії пацієнт не зупиняється на поясненні того, що з ним відбувається. На початку терапевт запрошує пацієнта звернути увагу на тут і зараз, на свої відчуття, тіло, жести. Починаючи з цього, він може запропонувати якісь засоби для пояснення відчуття: «відчуваю тиск у грудях» говорить пацієнт. Терапевт пропонує уявити, що це, що тисне в грудях. Наприклад, це може бути величезний камінь. Пацієнт може наділити камінь здатністю говорити. Якби він міг казати, щоб він сказав? Ось так, під час сеансу Гештальд терапії, яка є експериментальною терапією, пацієнта запрошено прожити дану ситуацію, а не просто говорити про неї. Тому що, кажучи, створюються промови, міркування про те, що відбувається і хоча слова важливі, щоб інтегрувати те, що відбувається, ми повинні берегтися, щоб вони не відволікали нас від суті. Тому терапевт також звертає увагу на те, як пацієнт проживає досвід. У Гештальд терапії говориться що ми, люди, приймаємо деякі позиції для прийняття тих чи інших життєвих ситуацій, але в багатьох випадках ці позиції є «фальсифікацією» того, ким ми насправді є. Ми створили собі персонажа, який стикається з ситуацією з позиції справедливості, диктаторства, вибагливості, агресії, захоплення, жертви… Але чи насправді ми такі чи нам так «вигідно»? У цьому сенсі Гештальд запрошує людину усвідомити ці шаблони та виявити всі прояви тому, що одного разу усвідомлені, всі прояви перетворюються в ресурси.

Інструменти терапії.

Уявимо пацієнта, який все ще відчуває сильні емоції з приводу минулих дитячих епізодів, пов’язаних з батьками. «Проблема» у тому, що його батьки вже померли… як довести до завершення цей цикл? Іноді це так легко, як просто попросити пацієнта висловити все за роки накопичене всередині (звідси відчуття тиску в грудях).

Для всього цього у Гештальда налічується безліч інструментів, всі вони нескінченно креативні: психодраматичні та експресивні техніки, візуалізації, спрямовані фантазії або техніка «порожнього стільця» та багато інших.

Так, пацієнт сідає на один стілець, а навпаки на порожньому стільці уявляє сидячому свого батька. Настав час висловити все недомовлене. Пацієнт звільняється і пересідає на порожній стілець, приймаючи місце свого батька.

Що б йому сказав батько? Що з ним справді відбувалося? Може це не зможе вирішитися на першому сеансі, але пацієнт зможе усвідомити нові сторони та полегшити їхню вагу. У цей момент коли фігура втрачає енергію і потроху переходить на задній план, цикл досягає завершеності.

Текст: Жоан Ґарріґа (директор Гештальт Інституту Барселони).

Терапії, курси та навчання у Лейді: Коучинг Лейда і Ісурі Гештальт Лейда. Чус Боррель Феліу.

Український переклад: Вікторія Слатіна.

Опубліковано в журналі Ґіа & Осіо Лейда (Guia & Ocio Lleida). Квітень 2005 року. Випуск 39. Сторінки 128-129.

Що таке терапія минулих життів?

Наш терапевтичний підхід.

Терапія Минулих Життів — це психотерапевтична трансперсональна техніка, яка в суті полягає в усвідомленості підсвідомого. Коли це відбувається, незавершені травмуючі переживання, приховані в підсвідомому, виходять на поверхню свідомості. Оскільки під час цих переживань люди зазвичай пізнають себе в іншому тілі, в іншому часі та переживають смерть у цьому тілі, цю техніку назвали Терапією Минулих Життів.

Таким чином, всупереч поширеній думці, ТМЖ не ґрунтується на реінкарнації. Навпаки, минулі життя спливають як наслідок терапевтичного процесу. Якщо терапевт знає, як глибоко попрацювати з симптомом людини, то в якийсь момент терапевтичного процесу він зіткнеться з переживаннями, що виходять за межі теперішнього життя.

Хоча ТМЖ почала широко і універсально поширюватися з 70-х років, варто зазначити, що насправді вона має вже понад столітню історію. Це сталося в 1904 році, коли військовий інженер Альбер де Роша, адміністратор Політехнічної школи Парижа, після тривалих досліджень глибоких рівнів гіпнозу зіткнувся з феноменом послідовних життів. Де Роша назвав цей процес регресією пам’яті — термін, який досі використовується для позначення цієї техніки.

У 1978 році доктор Моріс Нетертон опублікував свою першу книгу, використовуючи вираз “Терапія минулих життів” (Past Life Therapy, в оригіналі) у її назві. Правда, назва була обрана після опитування трьохсот студентів одного з університетів Каліфорнії, яким було запропоновано книгу для читання. Саме ці студенти, в основному, й вибрали цю назву, яка з того часу стала позначенням цієї терапії.

У 1988 році доктор Брайан Вайс опублікував свою книгу Багато життів, багато майстрів. Ця книга стала бестселером і дала вирішальний поштовх світовому розвитку Терапії минулих життів.

Хоча Терапію Минулих Життів прийнято вважати технікою трансперсонального лікування, правильніше було б визначити її як терапію душі, оскільки страждання знаходяться в душі, і саме душу потрібно лікувати. Але можна додати ще дещо. Ми говорили, що ТМЖ в основному полягає в усвідомленості підсвідомого. Андре Бретон визначав сюрреалізм як спонтанне вербальне вираження підсвідомого. Дотримуючись Бретона, можна сказати, що ТМЖ — це техніка сюрреалістичного лікування.

Як працює Терапія Минулих Життів?

У роботі з ТМЖ часто використовують гіпноз, однак це не є обов’язковим. Наш терапевтичний підхід починається з концепції замкненості душі і припущення, що у нас є повний реєстр усіх наших переживань, просто він витіснений за межі фізичного усвідомлення.

Для душі не існує часу; душа поза часом, тому будь-яка подія, що сталася п’ятдесят, сто або десять тисяч років тому, для душі відчувається, як те, що сталося тільки що.

Коли переживання не може бути вирішено емоційно правильно, коли в травмуючій ситуації неможливо відчути та пережити все, що відбувається, трапляється зацикленість свідомості. Це стосується як для переживань, що відбулися в минулих життях, так в нинішньому житті. Цей досвід може бути настільки жахливим і нестерпним, що неможливо усвідомлено відчути все, що відбувається на фізичному, емоційному та ментальному рівнях.

Якщо в цей момент також настає смерть, душа залишається без тіла і не може завершити осмислення всього, що відбувається. У вимірі душі ми — це енергія, і незавершені страждання та емоції — це також енергія. Нам потрібне тіло, щоб завершити цей досвід. Без тіла переживання не може бути осмислене і завершене.

Це призводить до зацикленість свідомості. З одного боку, тіло помирає, але через позачасовість душі свідомість залишається замкненою в ситуації, яка продовжує повторюватися в нескінченному циклі. Тіло помирає, але переживання триває, і через це переживання, на якому зациклена свідомість, з’являються симптоми, які може відчувати людина.

Коли людина не може зайти в ліфт через те, що починає задихатися та відчувати неминучу смерть, це відбувається тому, що є інша частина її самой, яка задихається в незавершеному переживанні, що відбувається в іншій реальності. Відчуття задуху, прискорене серцебиття та відчуття неминучої смерті належать частині свідомості, зацикленій на переживанні, при якому вона залишилась без тіла і де все ще страждає або бореться, щоб позбутися цього переживання. У людини немає змоги зрозуміти, що відбувається, оскільки все це відбувається на підсвідомому рівні, поза її теперішнім фізичним усвідомленням. Але вона відчуває симптоми та відчуття, як ніби насправді помирає. У певному сенсі ми замкнені в іншій реальності, незвичайной реальності, як ніби ми живемо двома життями одночасно. І з цієї іншої реальності, в якій ми замкнені, виникають симптоми, які ми не можемо не відчувати або пояснити. Але ця інша реальність відбувається тут і зараз, одночасно з нашим нинішнім життям. Це й є причина того, що пережите в іншому тілі, в іншому житті, може торкатися та впливати на наше теперішнє життя.

Зрозумівши це, ми усвідомлюємо, що немає необхідності звертатися до гіпнозу, ні до релаксаційних практик або індукцій. Так само і подорожі в часі не відбуваються, оскільки для душі часу не існує, і все відбувається тут і зараз, просто в різних реальностях. Ця інша реальність, неусвідомлена, завжди з нами, вона відбувається на підсвідомому рівні. Все, що нам потрібно зробити — це перенести на рівень тілесного усвідомлення той досвід, що вже відбувається на підсвідомому рівні. Як ми говорили на початку: усвідомити підсвідоме.

Таким чином, ТМЖ в основному полягає в перенесенні на фізичну свідомість переживань, які вже відбуваються в підсвідомій реальності, для терапевтичнного опрацювання тут і зараз, в нинішньому тілі. І неважливо, чи належить це переживання до минулого життя, до життя в утробі, до народження чи дитинства. На підсвідомому рівні всі переживання відбуваються в один і той же час, і проявиться те, яке душі пацієнта потрібно вилікувати.

На терапевтичному прийомі терапевт допомагає пацієнту перенести на тілесне усвідомлення те, що вже відбувалося на підсвідомому рівні. Як тільки травмуюче, неосвідомлене переживання стає усвідомленим, пацієнт буде змотивований відтворити цей досвід, наче він відбувається зараз. Звичайно, не всі люди переживають це однаково. В основному більшість пацієнтів переживають це дуже глибоко, з сильними тілесними відчуттями, але є й дуже раціональні люди, яким складніше пережити те, що для інших є звичним.

Наскільки можливо, потрібно налаштувати пацієнта фізично відчути те що відбувається в іншій реальності. Саме в цей момент і відбувається терапевтичний процес. Під час прийому терапевт допомагає пацієнту усвідомити фізичні, емоційні та ментальні реакції, що впливають на теперішнє життя, і допомагає остаточно позбутися всіх цих відчуттів.

Якщо це переживання з минулого життя, необхідно відчути смерть у цьому житті, щоб остаточно вибратися з цього захоплення свідомості.

Залежно від кожної конкретної історії може бути необхідно працювати з утробним життям, народженням і першим дитинством. Іноді це відбувається спонтанно. В окремих випадках це можна зробити за один прийом, але в більшості випадків це потребує кількох послідовних сеансів. Для деяких людей їхнє народження було найтравматичнішим досвідом у житті, і, пропрацювавши тільки вагітність і народження, вони можуть вирішити проблему, яка їх турбує.

З допомогою ТМЖ можна вирішити всі розлади та емоційні конфлікти, які зазвичай є причинами звернення до традиційних психотерапевтів. Найпоширенішими причинами звернення є фобії, страхи, тривоги, переживання, невпевненість, почуття вини, ожиріння, безсоння, психосоматичні розлади, хронічні головні болі та сексуальні дисфункції, а також труднощі в емоційних зв’язках, страх емоційної прив’язаності чи конфліктні стосунки.

Протипоказання до ТМЖ залежать від кожної конкретної людини. Неможливо працювати з людьми з розумовою відсталістю або слабоумством, оскільки для проведення терапевтичної роботи потрібно раціональне розуміння. Також, звичайно, неможливо працювати з людьми, що перенесли інфаркт міокарда або страждають від аритмії, але можна працювати з людьми, які без труднощів виконують свою звичайну діяльність. Що стосується дітей, з ними можна працювати з моменту, коли вони можуть підтримувати стосунки з терапевтом, але в ідеалі у спеціаліста повинен бути досвід роботи з дітьми та підготовка в ТМЖ.

З допомогою Терапії Минулих Життів можна йти набагато далі вирішення первинного симптому. Якщо людина послідовна в терапевтичній роботі, вона може досягти нового розуміння себе та світу, в якому вона живе.

Терапія Минулих Життів може допомогти людині зрозуміти причини теперішніх обставин, прийняти відповідальність за своє життя, не звинувачуючи нікого за ситуації, які вона повинна пережити, і зрештою знайти справжню мету та сенс у цьому житті.

Доктор Луїс Кабоулі, серпень 2017 р.
Переклад на українську мову: Вікторія Слатіна.

Посилання на оригінальну статтю іспанською мовою на сайті Asociación Argentina de Terapia de Vidas Pasadas (AATVP) [Аргентинської Асоціації Терапії Минулих Життів (ААТМЖ)]:

https://www.aatvp.com/articulos/